pensare e credere - sono due azioni che meritano il nostro tempo personale.
questo blog è una riflessione sulla tolleranza moderna, che non rispetta i limiti; sulla fede che è diventata teorica e relativa; sulla raggione che si usa solo durante la spesa; e sulla così detta "morale" che non ha i fondamenti cristiani...

Sunday, February 3, 2013

Роби як риба

Повчальна історія про те, що потрібно до всього ставитись з головою і припускати, що завжди є хтось значно розумніший за нас...


" В один Католический Храм как-то раз зашел сектант-проповедник с Библией в руках.
А там как раз закончилась служба. Сектант подошел к святому отцу и говорит:

- Дайте мне минут 20, и я докажу по Библии, что нельзя почитать иконы, и вообще вы
всё тут неправильно делаете!

Падре говорит:
- Что ж, пожалуйста...

И вот, "проповедник" начал цитировать Писание на тему различных католических
"неправильностей". 15 минут, 20, 30... Святой отец останавливает его и говорит:

- Вы знаете, люди целый день были на работе, а потом 2 часа на службе...
В принципе все всё поняли о чём Вы хотели сказать. А хотите, я, опираясь на Св. Писание, докажу, что Вы должны повеситься? - надо сказать, что священник был довольно пожилой, и видал в жизни всякое.

- Что?! Как?! Повеситься?! - обалдел сектант, - и где же это написано?



Священник взял Библию, открыл, ткнул пальцем в текст, и говорит:

- Читай, что написано - а написано было "...он (Иуда) вышел, пошел и удавился" (Мф. 27:5).

Потом перевернул несколько страниц и прочитал:
- "Иди и ты поступай так же" (Лк.10:37)."


Гра в квача

Відразу хочу зазначити, що не маю на меті нікого образити, йтиметься про політику та ідеологію, а не про віру.

Заголовок новини: “Патріарх Кирилл закликав клірків активніше використовувати інтернет”... так.... я розумію, що краще пізно, ніж ніколи, але ж це, вибачте, смішно!!!! Він би ще до цього років так через 20 закликав. Враховуючи те, що з метою розваги, спілкування, навчання тощо, інтернетом користуються понад 2 мільярди людей у всьому світі, порада Патріарха звучить трошки смішно. Хочеться сказати, “welcome to earth”, бо де ж Ви, шановний літали раніше?!

Цікаво от тільки, чого це політика РПЦ вирішила все ж таки взятись активно і за інтернет, почавши бачити в ньому не тільки сатану, але й можливого аллеата?! Невже це ще один прояв бажання “Третього” “Риму” не відставати від Першого, який вже активно, ще за діда прадіда, проповідує в інтернеті?! Ну скільки ж можна грати в квача?! Спочатку РПЦ у всьому розкритиковує дії Католиків, а потім й сама намагається зробити щось більш-менш подібне. 




Так було з багатьма ініціативами та поглядами Католицької Церкви (яку ще й чогось вважають аж занадто відсталою від теперішнього часу). Візьміть хоча б саму ідею екуменізму, чи діалогу з євреями... І от, минули роки, дяка Богу не століття, РПЦ тепер і екуменіст, і друг євреїв, а тепер й інтернет вивчає. І добре, адже досить вже вбачати у всьому, що не є відомим, лише Сатану. Це якась примітивна параноя... І було б то воно позитивною новиною, якби наміри були на сто відсотків прозорими, але наміри і так всім зрозумілі: дуже часто євангелізацією відверто прикривають намір контролювати.
А взагалі, перш ніж щось робити, варто спочатку навчитись, зрозуміти логіку, психологію та правила тієї чи іншої справи, щоб не було сторінок з назвою "Батюшка онлайн"... (Це жарт?!?!) 
Адже професіоналізм це одна з особливостей якісної, Доброї роботи.


Saturday, February 2, 2013

Історія: Ватикан проти нацизму

Фінансова стратегія Ватикану проти Гітлера

      Останні дослідження документів з Національного Архіву Британії, свідчать про те,  що  допомога у концтаборах та приховування євреїв - це лише видима частина Справи, зробленої, "мовчазною" Церквою у період ІІ Світової Війни. Фінансова стратегія Ватикану була й дійсно масштабною, і в це взагалі мало хто б міг повірити, якби не дослідження M. McGoldrick, з Middlesex University , адже життя Церкви у період панування нацизму овіяне незліченною кількістю міфів.

 Один з яких, як не дивно, містить критику Ватикану, а саме Папи Пія ХІІ. Його звинувачують у "співробітництві" фашистам власним мовчанням, нібито Папа, знаючи страждання євреїв, так і не осудив публічно фашизм і особисто самого Гітлера. 
    
      Подібне трактування подій того періоду є стовідсотково абсурдним, це підкреслюють історики та й сама єврейська спільнота Риму. Адже саме завдяки діям Католицької Церкви (монастирів, "Червоного хреста" тощо.) в період геноциду в Європі 950.000 євреїв вдалось зберегти своє життя. І все це, так би мовити, під егідою Папи Пія ХІІ. Саме мовчки Церква мала змогу допомагати людям у концтаборах, мала можливість приховувати євреїв у стінах монастирів. Мовчання Папи було підкріплено добрими та спасенними справами. До речі, після всього, у 1944 році, раввін Риму  Israel Anton Zoller прийняв католицизм, він охрестився і взяв ім'я Еудженіо Марія саме на честь Папи Пія ХІІ (в миру Еудженіо Пачеллі), який врятував тисячі євреїв.

Християнофобія


Переслідування християн це не тільки реалії часів Римської Імперії, 

це ще одна партикулярна річ 21-ого століття. Різниця правда в тому, що зараз про це взагалі мало хто говорить чи принаймні замислюється.

Ось до прикладу, як вам такі цифри:
*  160.000 випадків переслідування християн що року, і це лише починаючи з року 2000-ого.

Фантастика, і це все відбувається в період так званих демократичних ліберальних держав, які ще й називають себе “Welfare state” (“соціальна держава”)..

Виходить от тільки так, що загальний “добробут” чомусь полягає в закритті очей та вух на деякі глобальні проблеми, аби, як-то кажуть, не було гірше. Іншими словами, хитка конструкція цього “Welfare state” складається із карт, на які краще взагалі не “дмухати” тим більше бажанням та потребою вирішення проблеми релігійних масових переслідувань християн. Політики це добре розуміють, і шукають легших та вигідніших шляхів - нас, християн, вже давно просто ставлять на “ігнор”, правда ігнорується не тільки наш світогляд (хоча саме на ньому виріс і базується увесь цивілізований світ), але й життя. 

Християни не мусульмани..вони мовчатимуть, адже Христос їм заповідав пробачати і любити.

Sunday, January 20, 2013

Ідеологія Росії

Гетто для української мови

З моменту прийняття т.з. закону "про мови", якому більше радіють в Росії ніж в Україні, журналісти отримали ще одну тему для роздумів, адже дуже зручно писати про щось, що не втратить своєї актуальності навіть через рік. Російські ж журналісти, чомусь, відчули навіть якийсь обов'язок втрутитись, бо ж "царська це справа" теревенити про обурених підданих, якими ще й досі російська політика виставляє українців в очах росіян.

Першим кроком був сам закон під гаслом "розширення прав російськомовних українців". Першу частину цієї фрази нам згодували як правду: розширення? А що хтось щось звужував? Чи може все ж таки йдеться про звуження прав української мови?

Другим же кроком є створення вигідного фрейму
(Фрейм (англ. frame — «каркас, остов», «будова, структура, система», «рамка», «окремий кадр фільму» та ін.) — структура, що репрезентує стереотипні ситуації у свідомості (пам'яті) людини або інтелектуальної системи і призначена для ідентифікації нової ситуації, що базується на такому ситуативному шаблоні.) : "українська мова - ініціатива націоналістів фашистів", але аж ніяк не мова держави, розвитком якої та сама держава не має жодних намірів займатись. Як вдало російський журналіст пише в "Російской газете" (вибачте за тавтологію):

Saturday, January 19, 2013

Булгаков мав рацію..

Дєло кончєно..

"- Да ведь нельзя же всю жизнь строить на сигнализации и каких-то револьверах. Не в этом дело. Я говорю вообще, обобщая, так сказать, случай. Дело в том, что исчезло самое главное, уважение к собственности. А раз так, дело кончено. Если так, мы погибли." 

("Белая Гвардия" 1923-1924)

Це вам нічого не нагадує? Колись, починаючи з року 1917, люди плавно почали втрачати те, що мали, то, що заробили власною працею, те, що за правом належало тільки їм. З приходом комунізму зникла будь-яка повага і взагалі розуміння приватної власності. Себто розуміння було, але приватна власність перетворилась з нормального і натурального явища на щось негативне і ганебне.

Чомусь банальну неповагу до приватного нахабно і хитро охрестили християнським терміном "ділитися".

Чомусь "ділитися" з роками комунізму стало замінником слова "заздрість та неповага" і отримало навіть підримку та обґрунтування на законодавчому рівні: "Ставка податку на землю в Україні зросте втричі". і це не єдиний приклад, досить згадати новий "Налоговый Кодекс". Податки просто вбивають усіляку можливість хоча б спробувати мати щось своє. Зараз малі підприємці єдине що роблять, так це намагаються не втратити те, що вже є.
"Ділитися" тепер означає, що бідні мають віддати все багатим, і просто забути й думати про те, щоб мати щось своє, власне, приватне і недоторкане. Чесно кажучи, я хронічно не переношу і завжди уникаю слів "бідні-багаті", звучать вони аж занадто "по-жлобскі", але що поробиш, "дело кончено"...

"Если так, мы погибли" Булгаков мав рацію, він все ж таки мав дар політичних пророцтв. Хоча, думаю, він просто вмів уважно споглядати та аналізувати все те, що відбувається навколо, розуміючи наслідки тих далеких від нашого часу змін. Багатьом українцям тоді здавалось, що комунізм - це просто нова влада, насправді ж - це було нове бачення людини, яке перевернуло нормальний, здоровий та природній устрій соціуму, вбиваючи в голови людей неповагу та нахабство під виглядом справедливості.